ЛІКУВАЛЬНА
ФІЗІОТЕРАПІЯ

Місцеве ультрафіолетове опромінення

Лікувальний метод, де діючим фактором є ультрафіолетові промені в еритемних дозах. Використовуються електромагнітні коливання в межах від 400 до 180 нм.

Дія: В організмі УФО призводить до активізації біохімічних процесів, зміни електричної якості колоїдів клітини, впливає на метаболічні та фізіологічні процеси в клітинах. Ультрафіолетове опромінення має бактеріостатичну, бактерицидну, протизапальну, трофічну, десенсибілізувальну дію та ефект еритемоутворення. Глибина проникнення УФ-променів до 1 мм.

Показаннями до призначення процедур є:  захворювання внутрішніх органів, нервів, м’язів, шкіри; хірургічні захворювання (рани, гематоми, опіки, обмороження та ін.); хвороби ЛОР-органів; наслідки поранень і травм опорно-рухового апарату; захворювання суглобів і кісток; рожисте запалення.​

При місцевому УФО: оп­ромінюють обмежену ділянку шкіри площею не більш ніж 600 см2. Випромінювач встановлюють на відстані 50-75-100 см від поверхні шкіри. Ділянки шкіри, що не підлягають впливу, закривають білою тканиною. Очі пацієнта під час процедури захищають  спеціальними окулярами.​

Призначають для місцевого УФО еритемні дози ультрафіолетових променів: малі (1-2  біодози), середні (3-4 біодози), великі (5-8 біодоз) і гіпереритемні (понад 8 біодоз). Повторне опромінення ділянки проводять через 2-3 дні з підвищенням дози опромінення на 25%. Одну ділянку опромінюють 3-4 рази.

Пайлертерапія

Це метод лікування, дія якого базується на лікувальному впливі поляризованого (пайлер) світла, яке спричиняє місцеву або загальну дію електромагнітними хвилями біологічно необхідного діапазону для прямої  доставки  енергії в клітини і усунення електромагнітного балансу. Пайлер-світло має такі властивості: поляризованість, поліхроматичність, некогерентність, низькоенергетичність.

Дія: поляризованого світла проявляється на рівні клітини, органу, організму, при цьому спостерігається наступна біологічна дія: нормалізується процес регенерації клітини; посилюється місцевий і системний  імунітет; активізуються біологічно активні зони (точки акупунктури). Призначають пайлертерапію для посилення регенеративних процесів в тканинах; скорочення термінів лікування опіків, відморожень, трофічних виразок і пролежнів; зменшення  рубців; усунення гострого і хронічного болю;  лікування шкірних захворювань;  зменшення запалення і набряку.

Проводять процедуру  в положенні пацієнта лежачи на кушетці  або сидячи на стільці. Перед початком процедури ділянку тіла, яка буде піддаватись дії пайлер-світла, очищають від забруднення. Медична сестра наводить світловий потік на зону дії під прямим кутом на відстані не більше 10 см  від ділянки тіла (оптимально – 5 см).

Призначають пайлертерапію тривалістю процедур від 2-4 хв. до 10-14 хв. на одну зону або точку; за сеанс 3-4 зони або 10-16 хв., щодня, на курс лікування 5-15 процедур.

Електрофорез медикаментозних засобів

Це поєднання дії електричного струму та лікарської речовини та створення депо ліків у шкірі.

Дія: При електрофорезі в тканинах змінюються: якісне та кількісне співвідношення іонів біля мембран клітин, осмотичні процеси, проникність мембран, збудливість клітин; посилюється крово- та лімфообіг; стимулюються обмінно-трофічні процеси; прискорюються процеси регенерації, а також відмічається гуморальна та рефлекторна дія постійного струму на організм.

Показання визначають за фармакологічною дією лікарської речовини з урахуванням показань для застосування постійного струму.

Для відпуску процедури  гальванічний струм підводять до пацієнта за допомогою електродів і гідро­фільних прокладок. Між прокладкою та поверхнею тіла розміщують тонку про­міжну прокладку з марлі, змочену розчином лікарської речовини певної концент­рації. Електроди розташовують вздовж або впоперек, фіксують еластичним бинтом або мішечком з піском. Для електрофорезу застосовують розчини хлористого кальцію, сульфату магнію, новокаїну,  йодистого калію, амінокапронової кислоти, натрій брому, еуфіліну та інші медикаментозні засоби.

Призначають електрофорез медикаментозних засобів з щільністю струму при місцевому впливі – 0,1 мА/см2, при загальному і сегментарно-рефлекторному – 0,01-0,05 мА/см2, тривалістю 15-20-30 хв., через день або щодня, на курс лікування 10-12 процедур.

Ампліпульстерапія (або СМТ)

Це вплив з лікувальною метою синусоїдальними струмами середньої частоти, модульованими за амплітудою низькою частотою в межах 10-150 Гц (СМТ). Як несуча використовується частота 5000 Гц, при якій внаслідок малого опору шкіри забезпечується добре проходження струму в глибину тканин. Ця процедура відрізняється м’якістю дії, значною глибиною проникнення.

Дія: Ритмічне скорочення м’язів сприяє покращенню периферичного кровообігу, стимулює трофіку тканин і нервово-мязовий апарат.  СМС-терапія має виражену знеболювальну, анальгезувальну, трофічну, протизапальну, стимулювальну, спазмолітину дію. я м’якістю дії, значною глибиною проникнення.

Застосовують при больовому синдромі, обумовленому дистрофічними захворюваннями суглобів кінцівок і хребта, наслідками травми опорно-рухового апарату, захворюваннями периферичних нервів; парезах та паралічах м’язів кінцівок, тулуба, обличчя; дитячому церебральному паралічі; дискинезіях жовчновивідних шляхів і товстої кишки з переважанням атонічного компонента. иною проникнення.

Відпуск процедури  проводять у положенні пацієнта лежачи на кушетці. До нього підводять струм за допомогою електродів та вологих гідрофільних прокладок завтовшки, не менш як 1-1,5 см, завбільшки точно за розміром больової ділянки. Електроди розташовують вздовж або впоперек.

Призначають СМТ, враховуючи щільність струму,  частоту та глибину модуляцій, тривалість посилок, тривалістю впливів 10-20 хв.,  щодня або через день,  на курс лікування  6-10 процедур. Щільність струму не повинна перевищувати 0,1 мА/см2.  Крім об’єктивних показників, враховують відчуття пацієнтом м’якої безболісної вібрації під електродами. 

Діадинамотерапія (або ДДТ) 

Це використання з лікувальною метою постійних струмів із напівсинусоїдальною формою імпульсів, які проходять із частотою 50 в 1 (однотактний)  або 100 в 1 (двотактний).

Дія: Під пливом ДДТ проявляється гальмівний вплив на симпатичну нервову систему, ритмічне скорочення м’язових волокон сприяє покращенню циркуляції крові в судинах, стимулює крово- і лімфообіг та нервово-м’язовий апарат, зменшує набряк тканин. Процедури мають анальгетичну, трофічну, протизапальну дію.

Застосовують ДДТ при захворюваннях, які супроводжуються больовим синдромом; дискінезіях шлунка, жовчного міхура, кишківника; хворобах периферичної нервової системи (неврит, плексит, радикуліт, невралгія та інші); дегенеративно-дистрофічних захворюваннях суглобів і хребта;  лікуванні рубців або м’язо­вих контрактур, при лікуванні келоїдних рубців, при об­меженій рухливості суглобів.

Відпуск процедури  проводять у положенні пацієнта лежачи на кушеці. До нього підводять струм за допомогою електродів і вологих гідрофільних прокладок, які розташовують вздовж або впоперек. 

Призначають ДДТ, враховуючи силу струму,  яка залежить від форми та величини електродів, і становить від 2-5 до 15-20 мА, тривалістю впливів, що не перевищує 10 хв.,  щодня або через день,  на курс лікування  6-12 процедур. 

Дарсонвалізація

Це лікувальний метод, де діючим фактором є змінний імпульсний струм високої частоти (110 кГц), високої напруги (20 кВ) та малої сили (0,02 мА) у вигляді швидко затухаючих серій коливань.

Дія: Місцевий вплив такого виду імпульсного струму викликає короткочасне звуження, а потім розширення судин, нормалізує тонус гладких м’язів, при цьому знижується підвищений тонус артерій і підвищується знижений тонус вен, покращується капілярний кровообіг, трофіка тканин. Процедури дарсонвалізації мають протизапальну, аналгетичну, трофічну дію.

Застосовують дарсонвалізацію при варикозному розширенні вен гомілки, трофічних виразках, тріщинах анального  отвору, свербіжі шкіри, екземі, псоріазі,  хворобі Рейно, випадінні волосся, невриті, невралгії. 

Проводять процедуру на кушеці в положенні пацієнта лежачи або сидячи. До пацієнта підво­дять струм за допомогою скляних вакуумних електродів. Електроди розташовують лабільно або стабільно. Пацієнти під час про­цедури відчувають слабке поколювання або легке тепло. 

Відпуск процедури  проводять у положенні пацієнта лежачи на кушеці. До нього підводять струм за допомогою електродів і вологих гідрофільних прокладок, які розташовують вздовж або впоперек. 

Призначають дарсонвалізацію, враховуючи вихідну потужність апа­рата, силу струму в розряді, тривалістю процедур по 3-5 хв. на одній ділянці і не більше 10-15 хв. при впливі на різні поля,  щодня або через день, на курс лікування 10-12 процедур. 

УВЧ-терапія

Це лікувальний  метод,  де діючим  фактором  є  змінне  електричне поле ультрависокої частоти (40,68 МГц або 27,12 МГц, потужність від 1 до 350 Вт). Електричне поле УВЧ-терапії викликає в тканинах організму тепловий та осциляторний ефекти. Має протизапальну, дегідратувальну, протибольову, спазмолітичну, судинну дію.

Застосовують УВЧ-терапію при гострих запальних процесах, радикуліті, невралгії, артриті, риніті, синуситах та інших захворюваннях в гострій фазі.

Для проведення процедури ділянку тіла, яка підлягає впливу, розміщують в електричному полі конденсаторів, тобто між двома ізольованими металевими пластинами, що розташовують вздовж або поперек. Велике значення має величина віддалі між конденсаторними пластинами та тілом пацієнта.

Призначають УВЧ-терапію, враховуючи вихідну потужність апарата і теплову дозу, вказуючи методику, тривалістю впливів 10-15 хв., щодня або через день, на курс лікування 10-12 процедур.

Дециметрохвильова (або ДМХ)-терапія

Це лікувальний метод, при якому з лікувальною метою застосовують дециметрові хвилі завдовжки 65 і 96 см (частота 460 і 433 МГц відповідно, в деяких апаратах 915 МГц). При  ДМХ-терапії теплова енергія проникає в організм на глибину до 9-10 см, поглинається різними тка­нинами, переважно тими, що добре постачаються кров’ю (м’язи, паренхіматозні органи та ін.), і має протизапальну, спазмолітичну, судинну дію.

Застосовують ДМХ-терапію при виразковій хворобі у фазі затихаючого загострення, гастродуоденіті, хронічному гастриті; запальних процесах в гострій і підгострій фазі; дегенеративно-дистрофічних захворюваннях суглобів кінцівок та хребта; захворюваннях периферичних нервів; ревматоїдному поліартриті на стадії фіброзних змін. 

Для проведення процедури пацієнта  розміщують на кушеці. Над оголеною ділянкою тіла, що підлягає впливу, на віддалі 3-4 см або контактно встанов­люють випромінювач відповідного розміру і форми. 

Призначають ДМХ-терапію, враховуючи вихідну потужність апарата та  тепловідчуття пацієнта, тривалістю впливів від 4 до 15 хв., на курс лікування 8-12 процедур.

Сантиметрохвильова (або СМХ)-терапія

Це лікувальний метод, при якому з лікувальною метою застосовують сантиметрові хвилі завдовжки 12,6 см  при частоті  2375 МГц. СМХ-текрапія в зв’язку з великою частотою коливань має виражену теплову та осциляторну дію; в терапивтичних дозах активізує тканинне дихання, посилює обмін речовин; має протизапальну, спазмолітичну, судинну дію.

Застосовують СМХ-терапію при запальних процесах в підгострій та хронічній фазі захворювання.

Для відпуску процедури пацієнта саджають або вкладають на кушетку. Над оголеною ділянкою тіла, що підлягає впливу, на віддалі 5-7 см або контактно встанов­люють випромінювач відповідного розміру і форми.

Призначають СМХ-терапію, враховуючи вихідну потужність апарата та  тепловідчуття пацієнта, тривалістю впливів від 4 до 15 хв., на курс лікування 8-12 процедур.

Міліметрохвильова (або ММХ, КВЧ) -терапія

Це метод, при якому з лікувальною метою застосовують міліметрові хвилі від 1 до 10 мм частотою 30-300 ГГц.

Дія. Штучні еталонні КХЧ-сигнали ведуть до нормалізації електромагнітного каркаса клітин, що приводять в дію механізми, які усувають порушення швидкості біохімічних реакцій. Переважно використовується для впливу на біологічно активні точки. Процедури КХЧ-терапії мають протизапальну, протинабрякову, розсмоктувальну, регенеративну дію.

Показання для призначення: підгострі та хронічні запальні хвороби периферичної нервової системи, хронічні захворювання внутрішніх органів (виразкова хвороба, хронічні гастрит, панкреатит, гепатити), захворювання шкіри, консолідовані переломи кісток.

Вплив здійснюють на проекцію патологічного джерела, вегетативних гангліїв, рухові точки, рефлексогенні зони та біологічно активні точки. Після підготовки апарата до роботи рупор випромінювача-хвилевода встановлюють на відстані 2-5 мм від обраної ділянки опромінення. Вплив може проводитись у безперервному або імпульсному режимі.

Призначають КВЧ-терапію при потужності впливу в діапазоні від 0,1 до 10-15 мВт/см2,   враховуючи тепловідчуття пацієнта – сонливість, відчуття тепла, знижен­ня чутливості шкіри, тривалістю впливів від 5 до 20 хв., щодня або через день; на курс лікування 10-12 сеансів.

Ультразвукова терапія (або УЗТ) 

Це лікувальний метод, при якому на тканини пацієнта впливають енергією механічних коливань часток пружного середовища частотою 22 і 44 і 800-3000 кГц.  

Ультрафонофорез(або УФФ)

Це поєднаний вплив на організм пацієнта ультразвукових коливань і  лікарських речовин, введених за їх допомогою. Вплив проводять ультразвуковим випромінювачем через  нанесену лікарську речовину у вигляді крему, гелю, мазі (гідрокортизонової, календули, живокосту тощо).

Дія. В основі дії УЗТ лежать три основні фактори – механічний, фізико-хімічний і тепловий. Ультразвук змінює проникність мембран, посилює процеси дифузії та осмосу, підвищує активність іонів, гормонів та інших біологічно активних речовин, активізує ферментативну діяльність, покращує обмін речовин. Процедури мають розсмоктувальну, регенеративну, протизапальну (поза гострою фазою запалення), знеболювальну, протисвербіжну дію.

Показання для призначення УФФ: 
– Запальні і дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів з вираженим больовим синдромом – артрит, артроз, ревматоїдний артрит, периартрит, епіконділіт, наслідки травми і ушкодження кістково-м’язевої системи.
– Запальні захворювання периферичних нервів – неврит, невралгія, радикуліт.
– Захворювання внутрішніх органів – хронічний бронхіт, плеврит, дискінезія жовчновивідних шляхів.
– Захворювання  сечостатевої системи – аднексит, простатит.
– Захворювання ЛОР-органів.

Проводять процедуру УФФ, розмістивши пацієнта на кушеці залежно від ділянки впливу,  ультразвуковим випромінювачем через контактне середовище (крем, мазь, гель), по лабільній (рухомій) або стабільній (нерухомій) методиці, режим впливу імпульсний або безперервний.

Дозування здійснюють за інтенсивністю у ватах, що припадають на 1 см2 випромінювача (від 0,05 до 1 Вт/ см2); тривалістю на одне поле – від 2-5 до 10 хвилин, на процедуру – до 15 хв; щодня, через день; на курс лікування  8-12 процедур.

Магнітотерапія (МТ)

Лікувальний метод, при якому на тканини пацієнта впливають змінним  або постійним низькочастотним магнітним полем за допомогою індукторів-електромагнітів чи постійних магнітів, з частотою 10-150 Гц, магнітною індукцією 10-35  мТ. Для лікувального впливу використовують різні види низькочастотних магнітних полів (МП): змінне, пульсуюче, обертове, біжуче.
Постійне МП має імуномодулювальний, протиалергічний, місцевотрофічний, місцево-судинорозширювальний, тонізуючий або седативний ефекти. Імпульсне МП має нейростимулювальний (міостимулювальний), вазоактивий, анальгетичний, протизапальний (дренуючо-дегідратувальний) ефекти. Змінне, пульсуюче, обертове, біжуче МП мають  протизапальний, протинабряковий, вазоактивний, трофічний, місцево-анальгетичний ефекти.

Показання для призначення магнітотерапії:
– Захворювання, що супроводжуються порушенням мікроциркуляторних процесів (кардіологія, артрологія, стоматологія, судинна патологія).
– Запальні захворювання в гострій фазі.
– Хронічні захворювання внутрішніх органів.
– Захворювання та порушення периферичної нервової системи.
– Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст.
– Захворювання периферичних судин кінцівок.

Для відпуску  процедур низькочастотної магнітотерапії використовують переважно контактну методику. Індуктори встановлюють в проекції патологічного джерела на шкірі або в ділянці паравертебральних зон. Використовують поздовжнє або поперечне розташування індукторів.

Призначають магнітотерапію при магнітній індукції 25-35 мТ, тривалістю 10-15 хв., на курс лікування 10-12 процедур.

Лазеротерапія

Лікувальний метод, де діючим фактором є лазерне випромінювання.

В механізмі дії  лазера на тканини мають значення загальноенергетичний вплив на рівні молекул і атомів, теплова енергія, вплив електромагнітного поля, фотохімічний та фотоелектричний ефекти. Лазеротерапія має протибольову, протизапаль­ну дію, стимулює регенерацію та  вироблення неспецифічних факторів імунітету, активізує функцію ендокринних органів. Глибина проникнення до 1-2 см.

Показана лазеротерапія при дистрофічних процесах; запальних захворювання в різних фазах; захворюваннях, що супроводжуються порушенням мікроциркуляції в тканинах; з метою профілактики захворювань.

Здійснюють вплив лазерним опроміненням на джерело ураження і розташовані поряд тканини, рефлексогенні та сегментарно-метамерні зони (розфокусованим променем), а також на місце проекції ураженого органа, задніх корінців, рухливих нервів і біологічно активних точок (лазеропунктура). Вплив роз­фокусованим променем проводять за дистанційною методи­кою (віддаль 25-30 мм), лазеропунктуру – за контактною методикою. Виділяють стабільну та лабільну лазеротерапію. Протягом однієї процедури опромінюють 3-5 полів, їхня загальна площа не повинна перевищувати 400 см2.

Дозування процедури лазеротерапії здійснюють за щільністю потоку енергії ла­зерного проміння від 1 до 20 мВт/см2, за сеанс – до 10 Дж/см2 на поле (найчастіше 2-3 Дж/см2); тривалість строго індивідуальна, від 20 сек. до 5 хв. на поле, сумарно до 20 хв.; щодня або через день, на курс лікування 10-12 процедур.

Магнітолазеротерапія 

Лікувальний метод, при якому на необхідні зони пацієнта одночасно вплива­ють магнітним полем та лазерним випромінюванням. Під час цієї процедури поєднується терапевтичний вплив цих двох факторів, що призводить до більшої глибини (на 30%) проникнення лазерної енергії та її кращого поглинання. Перевагою в застосуванні є скорочення тривалості процедури та швидше одужання.
Показання такі ж як при магнітотерапії і лазеротерапії.

Призначають магнітолазеротерапію  на окремі ділянки та рефлексогенні зони до 5 хв. на одну зону і до 10-15 хв. на процедуру; на біологічно активні точки до 2-3 хв. на одну і до 10-15 хв. на процедуру; з інтенсивністю впливу магнітного поля – під 2-3 мТл до 200 мТл, лазерного випромінювання – від 1-2 мВт до 100 мВт; щодня при гострих захворюваннях і через день – при хронічних; курс лікування  8-12 процедур.

Електросон

Метод впливу на центральну нервову систему постійним імпульсним струмом (з прямокутною формою імпульсів) низької частоти (3-150 Гц) і малої сили.

Дія. При впливі цього струму на головний мозок виникає монотонне, ритмічне подразнення кори та її підкоркової ділянки, де знаходяться такі утворення, як гіпоталамус, ядра зорових горбочків, ретикулярна формація, лімбічна система та інші, внаслідок чого настають гальмування та сон. Змінюється функціональний стан нервової системи, нормалізуються функція вегетативної не­рвової системи, артеріальний тиск, основний обмін, зсідальна система крові, активізується функція підкоркових структур головного мозку. Знижується емоційна збудливість, покращуються можливості міокарда.

Особливості дії:  нейротропні ефекти, пов’язані з безпосереднім виливом на головний мозок і з рефлектор­ною дією на рецептори шкіри; седативна, вегетостабілі­зувальна, обмінна, протибольова, судинна.

Показання до призначення:
– Психоневрологічні захворювання та неврологічні хвороби (неврози, невралгії, астенічні стани).
– Гіпертонічна хвороба  І-ІІ ступеня.
– ІХС, початковий період реабілітації хворих, що пере­несли інфаркт. 
– Екзема, нейродерміт.
– Нічне нетримання сечі.
– Заїкання.
– Післяопераційний період.
– Захворювання шлунково-кишкового тракту.
– Гінекологічні захворювання.
– Бронхіальна астма.

Техніка проведення процедури: пацієнт перебуває у зручному положенні, лежачи на кушетці. Використовують очно-ретромастоїдальну методику накладання електродів: очні електроди розташовують на закритих повіках та з’єднують з катодом, потиличні фіксують на пипкоподібних відростках скроневих кісток і з’єднують з анодом. Силу струму визначають за відчуттям хворим легкого поколювання, постукування або безбольової вібрації. Частота імпульсів струму дозується в Гц від 2 до 150 Гц. Тривалість імпульсів струму в більшості апаратів є фіксованою  – 0,5 мікросекунди.

Призначають електросон тривалістю процедур: від 20 хв. на початку лікування з поступовим збільшенням в процесі лікування до 60 хв.; періодичність процедур: щодня, через день; на курс 8-12 процедур.


2017-2018 © МОРШИНКУРОРТ